Фото без опису

Солдат Максим Анатолійович Гребеник (13.01.1992 - 10.11.2023) народився в Селищі, закінчив сільську школу, навчався в Київському механіко-металургійному технікумі, потім вступив до Київського будівельного університету. Закінчити його не встиг, а ось будівничим йшов по життю. Спритний, швидкий, відповідальний, Максим мав гострий розум, золоті руки до будь-якої справи, за яку брався. Разом з тим він був неймовірно доброю, щирою, відкритою людиною, завжди готовим прийти на допомогу. Мав дуже багато друзів. Працював на різних роботах, жартував, що шукає себе, а врешті знайшов себе у Збройних Силах України.

25 лютого у його батька Анатолія Віталійовича день народження. Але у 2022 році його не святкували, а зустрічали доньку Наталю з дітьми, і жили в невідомості та страху, що буде далі. Для Максима цей день став часом прийняття важливого чоловічого рішення: він став на захист рідного краю. Спочатку в теробороні, але бажання захищати Батьківщину на передових позиціях його не полишало.

У День Незалежності України і в день народження мами Валентини Григорівни 24 серпня 2022 року він став на службу у Збройні Сили. Спочатку був у Житомирі, навчальний центр, а далі - гарячий схід.

Максим виконував обов’язки водія 2 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти славнозвісної 79 бригади, керував БТР. Адже все життя любив і знався на всій техніці.

Саме там у пеклі, через яке проходять наші хлопці, він врятував життя багатьом побратимам, бо вчасно накладав турнікет чи надав іншу необхідну першу домедичну допомогу. Його мама все своє життя рятувала земляків, працюючи сільським фельдшером. Певно, це від неї в сина відкрилися такі здібності, бо доводилося на ходу робити такі маніпуляції, що зможе зробити хіба досвідчений медик.

Але коли дрон-камікадзе влучив в евакуаційну бригаду, Максиму дуже посікло ноги і від сильної кровотечі він втратив свідомість. Тільки ось йому допомогу надати було нікому… Це сталося вночі 10 листопада, в районі с. Новомихайлівка, Покровського району, Донецької області.

Він народився, щоб стати Героєм, захисником. Боляче, що говорити про цю молоду людину доводиться у минулому часі. Так не має бути…

 Війна дуже змінює людей. Дуже змінився і Максим. Це помітили всі, коли він приїздив у короткострокову відпустку за кілька тижнів до загибелі.

Залишаючись вірним  військовій присязі, до останнього, він боровся за Україну і щиро вірив у Перемогу. Мав багато мрій та планів на світле майбутнє.

За відмінну службу та беззаперечне виконання своїх обов’язків  Максим має нагороди: відзнака Президента  «За оборону України» та нагрудний знак «Честь і Слава» від Міністерства оборони України.

Поховано Максима Гребеника у селі Селищі Ніжинського району Чернігівської області 15 листопада 2023 року.
Останній шлях Максима Гребеника можна переглянути за посиланням нижче: