Фото без опису

Народився 4 квітня 1964 року у багатодітній родині в селі Хотинівка. У 1981 році, закінчивши Лихачівську середню школу, вступив до Мринського професійно-технічного училища. 
У 1982-1985 рр.  проходив строкову військову службу у військово-морських силах. Після демобілізації вирушив до Миколаєва, де проживала дружина Тетяна. Згодом отримали житло. У молодій родині народився син Руслан. Олексій почав займатися власною справою у сфері торгівлі, яка переросла у справу всього життя.
25 лютого 2022 року Олексій Коцюба пішов до військкомату, а повернувшись додому, повідомив, що записався добровольцем у ЗСУ. Дружина спробувала вмовити  чоловіка змінити своє рішення, мотивуючи тим, що у нього вже той вік і стан здоров'я, щоб воювати.  Але свого рішення Олексій не змінив, відповівши, що за 30 років незалежності ми звикли жити вільно, а зараз за це треба воювати. 
Олексій Коцюба став до служби у 79 ДШБ, захищаючи Миколаїв, а наприкінці березня був передислокований на схід України, де у складі 95 ДШБ воював в районі населеного пункту Довгенького Харківської області.
1 червня під час близького бою Олексій Коцюба загинув від кульового поранення.
Поховано воїна у селі Лихачів Ніжинського району Чернігівської області.
8 травня 2023 року на стінах Лихачівського ліцею Мринської сільської ради відкрито меморіальну дошку на честь колишнього учня Коцюби Олексія Андрійовича. 
9 жовтня 2023 року згідно УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 
№684/2023 
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку 
ОЛЕКСІЯ АНДРІЙОВИЧА КОЦЮБУ нагороджено  орденом “За мужність” ІІ ступеня посмертно.

Фото без опису