Корюківська трагедія: злочин, про який не написано у підручниках
Щороку 1 березня в Корюківці Чернігівської області, відродженому місті українського Полісся, вшановують пам’ять жертв вщент спаленого нацистськими карателями населеного пункту. Представники влади, громадськості, історики, говорячи про цю найбільшу у Другій світовій війні в Європі каральну акцію, наголошують: ця трагічна сторінка історії — застереження світу від наступних злочинів сьогодні і завтра.
Це окремий специфічний вид злочинів проти людяності, не був і не є нацистським винаходом, просто у них такі злочини були поставлені, так би мовити, на «конвеєр»…
Одним із своєрідних «фірмових» знаків карально-репресивної політики було свідоме знищення населених пунктів разом із мешканцями. Іншими словами, окупант не просто свідомо знищував все або майже все цивільне населення конкретного населеного пункту, а також обов’язково і сам населений пункт – життєвий простір цих людей. Такі акції проводили у «сприятливих», спокійних для карателів умовах. Їх не можна списати як супутні втрати серед цивільного населення під час бойових дій.
Приводів, якщо говорити узагальнено, для таких акцій окупантів було два: помста та залякування населення за дії рухів Опору, радянських партизан, розвідувально-диверсійних груп противника, а також як елемент тактики «випаленої землі» під час відступу військ.
У часи Другої світової війни в Європі відомими на світовому рівні стали такі нацистські злочини: чеська Лідице – 10 червня 1942 року вбито в селищі і замордовано у концтаборі 320 осіб; білоруська Хатинь – 22 березня 1943 року в селі знищено 149 осіб; французький Орадур-сюр-Глан – 10 червня 1944 року знищено в селищі 642 особи.
Проте, світ практично не чув про українську Корюківку – 1–2, 9 березня 1943 року вбито і спалено близько 7 тисяч осіб різного віку – від немовлят до немічних старих, містечко повністю знищено.
Навіть побіжний і приблизний аналіз цього скорботного списку встановлених жертв показує, що нацистський окупаційний режим у боротьбі з радянськими партизанами знищив 704 дитини і підлітків (віком від немовлят до 16 років), за іншими підрахунками – 1097 осіб жіночої статі (від немовлят до похилого віку), які під час війн та лихоліть є найбільш незахищеними серед цивільного населення.
Серед загиблих за національною ознакою найбільше українців – 1715 осіб, росіян – 94 особи, поляків – 4 особи і по одній особі – угорець, чех, білорус.
Більшої та жорстокішої каральної акції за всю Другу світову війну в Європі (1939–1945) не було.
З метою збереження пам’яті про загиблих та проведення героїко-патріотичного виховання підростаючого покоління в Лихачівський ЗОШ І-ІІІ ст.. та Селищенській ЗОШ І-ІІ ст. проведено тематичні заходи: година спілкування «Хто спалив Корюківку» та флеш-моб «Корюківській трагедії - 75».
В Мринській ПБ проведені заходи: "Корюківка: забута трагедія" - година пам'яті (Лихачівська бібліотека-філія);
"Корюківська трагедія - наша біль і пам'ять" - інформаційна бесіда (Селищенська бібліотека-філія); "Корюківській трагедії 75 років" - виставка однієї книги (Плосківська бібліотека-філія); "Біль і скорбота Корюківки" - викладка-бесіда (Роздольненська бібліотека-філія).
Виконком Мринської сільської ради
