Щодо праці неповнолітніх

Інспектор Держпраці Мринської сільської ради інформує:

«Щодо праці неповнолітніх»

Хто є неповнолітніми.

У розумінні статті 187 Кодексу Законів про працю України, неповнолітніми є особи віком до 18 років.

У той же час, статтею 32 Цивільного кодексу України встановлено, що неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років.

Особи віком до 14 років вважаються малолітніми (ст. 31 ЦК України). Утім, це не суперечить Кодексу законів про працю України, оскільки праця осіб молодше 14 років взагалі не допускається ні за яких умов (ст. 188 КЗпП України).

Правила прийому на роботу.

За загальним правилом, приймати на роботу дозволено осіб з 16 років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років. Особи віком з 14 до 15 років можуть прийматись на роботу за згодою одного з батьків у вільний від навчання час для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання у загальноосвітніх школах, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладах.

Фото без опису

Отже, при прийнятті на роботу неповнолітньої особи необхідно пам’ятати, що такій особі має виповнитись щонайменше 16 років, в іншому випадку вимагається обґрунтувати необхідність прийняття такої особи на роботу та до особової справи працівника долучити:

1) копію свідоцтва про народження (замість паспорта);

2) згоду одного з батьків або особи, що його замінює – якщо особі від 14 до 16 років;

3) документ, який підтверджує, що особа буде виконувати роботу у вільний від навчання час – якщо особі від 14 до 15 років.

Слід враховувати, що відповідно до ст. 187 КЗпП України, неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП України встановлено, що з неповнолітніми працівниками трудові договори обов’язково укладаються в письмовій формі. Утім, хоч законодавством не передбачено відповідальності за недодержання письмової форми трудового договору, однак при перевірках підприємства органами охорони праці при виявленні відсутності письмового трудового договору з неповнолітньою особою може бути видано обов’язковий для виконання припис.

Також обов'язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що неповнолітніх працівників повинні приймати на роботу лише після попереднього медичного огляду (ст. 191 КЗпП України). Надалі такі працівники обов'язково повинні проходити медичний огляд – щороку до досягнення ними 21 року відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 року № 246.

Фото без опису

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про охорону праці» та пунктом 2.21 згаданого вище Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій№ 246 за період проходження обов'язкового щорічного медичного огляду за неповнолітнім працівником зберігатиметься місце роботи (посада) та середня заробітна плата. Однак це не стосується випадку, коли неповнолітній проходить медичний огляд під час прийняття на роботу.

Відповідно до ст. 169 КЗпП України організовувати та фінансувати попередній (під час прийняття на роботу) та періодичні обов'язкові медичні огляди неповнолітніх працівників повинен роботодавець. Крім того, згідно з частиною 5 статті 69 Господарського кодексу України роботодавець зобов'язується забезпечити сприятливі умови праці неповнолітнім працівникам та залучати їх до роботи переважно в денний час.

Додатковою умовою для підприємства є те, що згідно зі ст. 189 КЗпП України роботодавці, в яких працюють неповнолітні, повинні вести спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати народження. Це передбачено для того, щоб визначити коло працівників, які мають право на пільги, встановлені законодавством для неповнолітніх, та контролювати терміни користування такими пільгами.

Також слід враховувати, що для неповнолітніх працівників заборонено встановлювати випробування при прийнятті на роботу.

Щодо підстав і порядку звільнення з роботи, розірвання трудового договору з неповнолітнім, зокрема й строкового, можливе на підставі вимоги батьків, усиновителів, піклувальників неповнолітнього, а також державних органів та службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Причиною вимоги про розірвання трудового договору з неповнолітнім може бути те, що дальше виконання трудових обов'язків неповнолітнім загрожує його здоров'ю або порушує його законні інтереси (ст. 199 КЗпП України).

Згідно зі статтею 198 КЗпП України розірвати трудовий договір з неповнолітнім працівником з ініціативи роботодавця можна тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей.

Звільняти неповнолітніх працівників можна лише у виняткових випадках, при цьому не допускається звільнення без працевлаштування з підстав, визначених пунктами 1, 2, 6 статті 40 КЗпП України, а саме:

– змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

– виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

– поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Пунктом 1 частини першої статті 51 КЗпП України для неповнолітніх працівників віком від 16 до 18 років встановлено скорочену тривалість робочого часу – 36 год. на тиждень; для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 год. на тиждень. Для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, тривалість робочого часу не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому пункту 1 статті 51 КЗпП України для осіб відповідного віку.

Згідно зі статтею 193 КЗпП України для неповнолітніх робітників віком до 18 років встановлюються норми виробітку з розрахунку норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не досягли 18 років.

Фото без опису

Разом з тим підприємство повинно пам'ятати про обмеження, встановлені законодавством щодо залучення неповнолітніх працівників до окремих видів робіт. А саме, заборонено:

– залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (ст. 55, 63, 192 КЗпП України, ст. 11 Закону «Про охорону праці»);

– застосовувати працю неповнолітніх осіб на важких роботах та на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (ст. 190 КЗпП України, ст. 11 «Про охорону праці»). Існує спеціальний Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 року N 46. Утім, як зазначено в п. 2.3 цього наказу, при проходженні виробничої практики (виробничого навчання) особи, які не досягли 18-річного віку і навчаються у професійно-навчальних закладах, можуть знаходитися у виробництвах, професіях і на роботах, включених до Переліку, не більш як 4 години за умови суворого дотримання діючих санітарних норм і правил, а також правил і норм по охороні праці. На наш погляд, таке уточнення підзаконним нормативно-правовим актом норм Кодексу законів про працю України є необґрунтованим, оскільки виробнича практика охоплюється поняттям «праця». Тому, для убезпечення підприємства від ризиків, пов’язаних із залученням неповнолітніх до заборонених робіт, ми рекомендуємо утримуватись від таких ситуацій.

– залучати неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст. 190 КЗпП України, ст. 11 Закону «Про охорону праці»). Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 року N 59 встановлено Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми. Відповідно до пп. 2-3, 6 цього наказу, підлітків забороняється призначати на роботи, які пов'язані виключно з підійманням, утриманням або переміщенням важких речей. До роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом. До тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються. Робота підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу. Конкретні граничні норми підіймання встановлені у спеціальних таблицях.

Щодо відпусток, для неповнолітніх працівників, котрі не досягли вісімнадцятирічного віку, тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. Це встановлено статтею 75 КЗпП України та частиною восьмою статті 6 Закону України «Про відпустки».

Щорічна основна відпустка повної тривалості надається неповнолітньому працівникові за його бажанням у зручний для нього час (ст. 195 КЗпП України, ст. 10 Закону «Про відпустки»). Поза тим, згідно зі статтею 195 КЗпП України та статтею 10 Закону № «Про відпустки» неповнолітньому працівникові може надаватися щорічна відпустка повної тривалості в перший рік його роботи на підприємстві, навіть якщо він ще не відпрацював шість безперервних місяців на цьому підприємстві. Для цього неповнолітньому працівникові потрібно лише подати заяву.

Згідно зі статтею 80 КЗпП України та статтею 11 Закону № «Про відпустки» особам віком до 18 років заборонено не надавати протягом робочого року щорічні відпустки повної тривалості, а також заборонено замінювати будь-які види відпусток неповнолітнього працівника грошовою компенсацією (ст. 24 Закону № «Про відпустки».

Як встановлено статтею 32 ЦК України, неповнолітні особи мають право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. При цьому щодо оплати праці неповнолітніх працівників законодавством (зокрема, ст. 194 КЗпП України) передбачено деякі особливості. Так, неповнолітнім працівникам, яким встановлено скорочену тривалість робочого часу, при погодинній формі оплати праці заробітна плата виплачується в такому самому розмірі, як і дорослим працівникам відповідних категорій, котрим установлено повну тривалість робочого часу.

Якщо оплачується праця за відрядними розцінками, заробітна плата неповнолітнім працівникам розраховується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їхньої щоденної роботи скорочується проти тривалості щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. При цьому підприємствам дозволено встановлювати їм доплати до заробітної плати.

Трудовим кодексом України винесено в окрему статтю права працівника (ст.. 21), серед яких цікавим з юридичної точки зору видається право неповнолітніх на особливий захист від фізичного та морального ризику у зв'язку з трудовими відносинами, оскільки «моральний ризик» може розглядатись як оціночне поняття. Неповнолітні особи не підлягають випробуванню (ст. 47) і атестації (ст. 73).

Неповнолітніх осіб дозволено залучати до робіт у нічний час, якщо вони беруть участь у виконанні та/або створенні творів мистецтва (ст. 140). Неповнолітніх осіб забороняється направляти у відрядження (ст. 254) та використовувати їх працю за сумісництвом (ч. 6 ст. 292). Заборона щодо сумісництва не поширюється на творчих працівників засобів масової інформації, організацій кінематографії, театрів, театральних і концертних організацій, цирків та інших осіб, які беруть участь у створенні та/або виконанні творів, а також на професійних спортсменів.

При цьому окремо обумовлено, що набуття неповнолітніми особами повної цивільної дієздатності відповідно до цивільного законодавства не виключає поширення на таких осіб норм цієї статті 292 – наприклад, у випадках, коли особа одружується до досягнення 18-річного віку або набуває статусу фізичної особи-підприємця. На даний момент такої норми у чинному КЗпП України не існує, що створює ряд правових колізій і по-різному вирішується на практиці.

Консультативна інформація з питань праці за адресою та телефоном:

17113, с. Мрин, вул. Броварця, буд. 1,