НАЦІОНАЛЬНА СТРАТЕГІЯ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ІНСТИТУЦІЙНОГО ДОГЛЯДУ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
НАЦІОНАЛЬНа СТРАТЕГІЯ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ІНСТИТУЦІЙНОГО ДОГЛЯДУ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ НА 2017-2026 РР.
Влітку в Україні розпочалась реформа зі складною назвою “деінституціалізація” (ДІ). За цим терміном ховаються фундаментальні зміни системи інтернатів, в яких нині перебувають 106 тисяч дітей. При цьому 92% з них мають родину, і лише 8% дітей в інтернатах - сироти.
ДІ — не про закриття інтернатів, як його часто трактують. Не про економію коштів, не про те, що завтра діти опиняться на вулиці. Поки не буде сприятливих умов для дитини в її рідній сім'ї, ніхто не забере її з інтернату.
ДІ — про створення послуг у громаді, допомогу сім'ям у складних життєвих обставинах, щоб вони не віддавали своїх дітей до інтернатних закладів, а виховували в сім'ї. Адже безліч досліджень свідчать про шкідливість інтернатів для психічного та інтелектуального розвитку. Особливо, якщо йдеться про маленьких дітей — інтернатні заклади наносять невиправну шкоду їхньому мозку.
В Україні налічується 751 інтернатний заклад для дітей. 39 закладів — у системі МОЗ (у них живе та виховується 2773 дитини), 132 — системі Мінсоцполітики (5087 дітей), 580 — у системі МОН (97 923 дитини).
Процес ДІ розпочався з затвердженням Кабінетом міністрів Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки і Плану реалізації її першого етапу (9 серпня 2017 року).
Відповідно до Національної стратегії, вже у 2026 році дітей в інституціях має бути менше 0,5% від загальної кількості (зараз - 1,5%). А ті діти, хто за різних причин все ж залишаться в інституціях, а не в сім'ях, житимуть у невеликих установах в умовах, максимально наближених до сімейних, – до 10 осіб в одному закладі.
Найкращим рішенням для деяких дітей стане стаціонарний догляд, і стратегія передбачає розвиток нових його форм – коли створюватимуться умови, максимально наближені до сімейних, будуть забезпечені індивідуальний підхід до кожної дитини та проживання в малих групових будинках з максимальною кількістю 10 дітей. Це будуть умови, дуже близькі до звичайних родинних, і діти матимуть стиль життя майже як у звичайній сім’ї. Крім того, дитина, яку виховуватимуть за таких форм догляду, залишатиметься в своїй громаді.
Навіщо потрібні патронатні сім’ ї ?
Сімейний патронат допомагає дітям, які втратили батьків або чиї батьки чи особи, що їх замінюють не здійснюють своїх батьківських обов’язків унаслідок різних причин .
Передбачається він і для дітей, які зазнали наслідків батьківської недбалості або жорстокого поводження і ризикують наразитись на це в подальшому, а також для немовлят, від яких матері відмовились відразу після народження. Держава влаштовує таких дітей на тимчасове проживання та виховання у професійні патронатні сім’ї. Така форма сімейного догляду та виховання є альтернативою перебуванню дитини в інтернатному закладі.
Відповідно до ситуації у кожному окремому випадку дитина, що перебувала під патронатом, або повертається до біологічної сім’ї, – у разі подолання чи мінімізації в ній наслідків складних життєвих обставин - або влаштовується на постійне перебування до інших форм сімейного виховання (усиновлення, опікунська чи прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу) чи до профільного інтернатного закладу.
Хто може бути патронатними вихователями?
Патронатний вихователь - це особа, яка за участі інших членів сім'ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім'ї. Помічник патронатного вихователя – його чоловік/дружина чи інший дорослий член його сім'ї.
Сім'я патронатного вихователя - сім'я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов'язки патронатного вихователя на професійній основі.
Патронатними вихователями можуть бути громадяни України, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вищу освіту у галузі соціальної роботи, освіти, охорони здоров'я, соціальних та поведінкових наук та досвід виховання дітей у сім'ї (окрім осіб, зазначених у статті 212 Сімейного кодексу України).
Які документи треба щоб стати патронатним вихователем
Кандидати у патронатні вихователі подають до соціального закладу за місцем їх проживання, зокрема до Ніжинського міського центру соціальних служб для сім' ?ї, дітей та молоді, такі документи:
- заяву кандидата у патронатні вихователі;
- заяву кандидата у помічники патронатного вихователя про готовність участі у наданні послуг з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім'ї;
- копії паспортів кандидатів у патронатні вихователі та помічники патронатних вихователів;
- довідку про склад сім'ї (форма N 3);
- копію свідоцтва про шлюб;
- копію диплома про вищу освіту кандидата у патронатні вихователі;
довідки про стан здоров'я патронатного вихователя та членів сім'ї, які проживають разом із ним (відсутність хронічних захворювань, результати обстеження повнолітніх членів сім'ї наркологом, венерологом, психіатром);
- довідки про доходи повнолітніх членів сім'ї;
- довідки про наявність чи відсутність судимості кандидата в патронатні вихователі та членів сім'ї, які проживають разом із ним;
- документ, що підтверджує право власності на житло або користування житловим приміщенням;
- письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом із кандидатами у патронатні вихователі, на тимчасове влаштування дітей; згода дітей надається за умови досягнення ними віку, коли вони спроможні самостійно висловлювати свою думку.
Скільки дитина може перебувати в патронатній сім’ї
Термін перебування дитини у патронатній сім'ї залежить від потреб дитини та обставин, що спричинили влаштування дитини, але орієнтовно становить від 1 до 6 місяців відповідно до вимог статей 252 - 253 Сімейного кодекс України.
На період перебування дитини в сім'ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію у зв'язку із втратою годувальника, інші соціальні виплати, які вона мала до влаштування в сім'ю патронатного вихователя.
Як здійснюватиметься оплата послуг патронатного вихователя ?
Фінансування сімей патронатних вихователів, що передбачає оплату послуг зі здійснення патронату над дитиною та виплату соціальної допомоги на утримання дитини в сім'ї патронатного вихователя, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у порядку та за умов, затверджених Кабінетом Міністрів України (на період до 31.12.2018 року), надалі - за рахунок коштів, що передбачаються у відповідних місцевих бюджетах.
На утримання кожної дитини, влаштованої у сім'ю патронатного вихователя, виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі двох прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку.
По завершенні дії договору про патронат чи при припиненні діяльності сім'ї патронатного вихователя здійснюється перерахунок коштів у відповідності до віку та кількості дітей.
За рішенням органів місцевого самоврядування сім'ям патронатних вихователів можуть встановлюватися інші соціальні гарантії для створення відповідних умов догляду та утримання дітей, які потребують тимчасового влаштування.
Оплата послуг зі здійснення патронату над дитиною здійснюється шляхом щомісячних виплат грошового забезпечення патронатним вихователям.
Розмір грошового забезпечення у період перебування дитини у сім'ї патронатного вихователя становить п'ять мінімальних заробітних плат (16000 грн.), а в період між влаштуванням дітей - півтори мінімальні заробітні плати і не залежить від стипендії на кожну дитину.
Оплачуваний період між влаштуваннями дітей становить не більше 60 календарних днів на рік.
У разі перебування у сім'ї патронатного вихователя дітей віком до 1 року, дітей-інвалідів та одночасно двох і більше дітей розмір грошового забезпечення збільшується на 10 відсотків за кожну дитину та категорію, проте сумарно не більше ніж на 50 відсотків.
Нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування патронатних вихователів із сум їх грошового забезпечення здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відділ соціального захисту населення,
у справах сім’ї та дітей
